Ще від 8 років я почала питати по лікарях як боротися із такою впадиною в грудях, на що ж мені лікар сказав щоб я не переживала, все добре, нічого не буде, це лише візуал. Короче я заспокоїлась і перестала забивати голову. Але стан погіршувався, хоч не прямо стрімко, але з ростом. Отже пішла я знов із цим питанням, на що ж дістала ту саму відповідь щоб не заморочувалась, це нормально і із цим живуть багато людей. Що ж дивно, так як я не зустрічала такого. Ну не слухаючи лікаря ми пішли далі - до ортопеда, далі до фізіотерапевтів - записувалась в клініки на масажі, фізичні вправи, змінили 3 різні клініки із різними підходами, в останній ми були більше року, ходили на постійні вправи, масажі. Все це було оплачено нами особисто, так як жодні лікарі не давали направлення та це не оплачувалось із страхівки. Зауваживши, що покращень навіть при стабільних вправах нема, я зосередилась на альтернативах а що робити далі і звісно ж знайшла що роблять операції - почитала, так дійсно роблять і в Празі. АЛЕ. Як туди потрапити це вже друге питання.
Випросила направлення в Мотол ( найбільша лікарня Чехії), бо туди Гугл привів після моїх запитів що робити і як - і (та-даааам) за пів року ми змогли потрапити на перевірку. Також «вибила» направлення до кардіолога. Чому випросила та "вибила" бо на мене лікарка дивиться як на тьотю трохи тю-тю, бо " з таким люди живуть". Окей. Хотіла б побачити що б робила вона, якби в неї в дитини була така проблема. Хоча десь в душі здається, що нічого б і не робила з їх ставленням до хвороб та в цілому життя.
Далі буде…
Коментарі
Дописати коментар