Наша сторі. Частина друга

 



Перший похід до кардіолога - все добре, зробили УЗД та кардіограму. Кажуть все добре. 

Похід в Мотол  - перевірка всіх показників, зробили спірометрію. Антрополог дуже приємна жіночка, все розклала по поличках, порадила іти до хірурга на консультацію та контролювати серце. 

Коли записались другий раз до кардіолога - на мене вилився незадоволений монолог медсестри, що нам лікарка не казала приходити на другий раз, чому це я собі придумала йти на контроль, хто мені сказав. Пояснила їй, записала, вау.  Дочекались черги, ура. 

Найбільше мене сердить - коли ми кудись приходимо, то лікарка або медсестричка ошарашені (деякі, не всі), цього навіть не приховують і  перелякано навіть дивляться на грудну клітку. Типу в сенсі  - вас не вчили бути коректними? Ви не всі картинки розглядали коли вчились в медичному?? Я розумію, що ми не схожі на випадок у кожного другого пацієнта, але ж. Це бачу я, це баче Артем. Ну  бляха, дуже приємно. 

Отже, відволіклась, продовжую. Прийшли ми до кардіолога другий раз і бачимо оці погляди, які описала раніше. Лікарка перевірила все, сказала слава Богу серце добре, вибило собі місце і всілося собі замість легені. Тож легеня одна маслає за двох…

Коментарі