Про систему...

 

Медична система в Чехії побудована так, що ти оплачуєш кожного місяця своє страхування медичне і коли хворієш, то тебе лікують безкоштовно. 

Система :

Ти маєш бути записаний у свого терапевта, який вже вирішує куди тобі видати направлення. Тож коли в тебе якась проблема - ідеш до свого терапевта, розказуєш і він вирішує чи буде сам лікувати чи кудись тебе пошле. Є лікарі, в яких «випросити» направлення важко. Все лікує сам. Є лікарі, які залюбки тебе кудись пошлють, аби не паритись, що там в тебе таке. 

Отже, прийшов до терапевта, отримав направлення і йдеш до, скажемо, ортопеда. Записався, прочекав 2-3 місяці чергу, прийшов. Допустимо, призначене лікування не допомагає. Але ти не можеш просити ще раз направлення, щоб піти до іншого лікаря, бо ти вже була в лікаря і направлення вже було видане. Тож ти йдеш «на контролу» до того самого лікаря ортопеда сказати, що не допомагає тобі те, що він приписав. На контролу можеш бути записаний через 2 тижні або по домовленості. Але якщо ти все ж таки не спокійна з лікарем і не погоджуєшся із твоїм діагнозом / лікуванням, нууу то шукай собі іншого. Але мусиш знову таки мати направлення. А воно було вже видане. … одним словом, замкнуте коло. 

Звісно ти можеш скористатися приватними послугами приватних клінік, без направлення, швидкі терміни, за ракетові ціни, ніхто не забороняє. Але тут приходе свідомість - а за що я плачу кожного місяця страхування??? 

Нарвались на систему і ми. 

Наша педіатр заворушилася і навидавала нам направлень в різні місця. Перше ми пішли до ортопеда. Спочатку він нам почав розказувати про фізичні вправи і реабілітацію, ми мовчали, бо нас нічого не запитував, після своєї довгої промови послав на рентген. На рентгені Артема «фотографували» з усіх сторін. Тож десь за пів години ми повернулись знов до лікаря з результатами рентгену. 

Коли ми зайшли до нього вдруге , він зовсім змінив направлення свого монологу. Признався, що він вдруге в житті таке бачить, що колись в його практиці була одна дитина, але то було давно і дитині було років 6-7. Ну і вже тут почав розпитувати а коли це почалось, а де ми були, а що робили. Сказав, що звісно займатись він цим не буде, що це не його профіль, це лише треба на Мотол ( найбільша лікарня Чехії). Ось так ми дістаємо «пропуск» на Мотол. По іншому ми б туди не попали.
Тобто, щоб попасти в головну клініку із явною проблемою, яку видно не озброєним оком - нам треба дістати направлення до звичайного ортопеда, бути ним перевіреним, в нього ж, в ортопеда дістати направлення до ортопеда на Мотолі. Тож тепер ми можемо записатись на Мотол і чекати свої пів року доки нас приймуть. Ну чи не радість? Яке щастя.